Цю картину великий та відомий польський художник Ян Матейко створив у 1866 році. Сюжет картини розповідає про сцену, яка відбулася 21 квітня 1773. В останній третій день роботи «розділового сейму», який проходив у Варшаві, сейм повинен був ратифікувати розділ польських земель між Пруссією, Росією і Австрією. Центральною фігурою картини є шляхтич Тадеуш Рейтан, який у розпачі намагається запобігти ганебному для його батьківщини події. Адам Понінський вказує на російських гренадерів, які видно в залі за дверима. Зліва від Понінського зображений Станіслав Щенсний Потоцький (якому в той час був 21 рік і в залі сейму його не було). Праворуч від Понінського зображений коронний гетьман Франциск Ксаверій Браницький, який закрив обличчя руками. Ці троє якраз збираються увійти в зал сейму, щоб підписати принизливий для Польщі договір.
Праворуч видно голова князя - самодура Карла Станіслава Радзивілла.
Над всією мізансценою височіє портрет російської імператриці Катерини II з державою в руці. Російські дипломати Проте ліворуч від портрета гордовитої імператриці, Матейко зобразив молодого чоловіка, в правій руці якого затиснута шабля в піхвах. Ця молода людина - Самуїл Корсак, активний прихильник Рейтана, майбутній учасник повстання, який загинув при штурмі Праги, символізує надію на визволення Польщі.
У ложі, в оточенні двох дам зображений російський посол князь Микола Васильович Репнін - ще одна історична вільність, в цей час послом вже був Отто Магнус фон Штакельберг.
Незважаючи на опір діячів польської еміграції в Парижі і,зокрема, князя Адам Єжи Чарторйського та його оточення, картина була показана на виставці в Парижі в 1867 році, де була нагороджена золотою медаллю.
Картину для своєї колекції придбав імператор Австрії Франц Йосип I. У 1918році уряд Польщі викупив полотно і передав його до колекції Королівського замку у Варшаві. У вересні в 1939 року картина перейшла до рук німців, і вони евакуювали полотно з Варшави в 1944 році. Картина була знайдена в жахливому стані в німецькій Сілезії недалеко від міста Єлєня Гура. Полотно було відновлено протягом трьох років реставраційних робіт. Це офіційна версія з вікіпедії і написана досить правильно.
В польський сейм обирали по декілька кандидатів з кожного воєводства, але в основному шляхтичів та багатих, заможних представників. Якраз в той момент, помер один із представників і треба було прислати когось замість нього. Єдиним кандидатом був молодий студент, 19 років, з збіднілої шляхти і підходив у депутати тільки що за своїм походженням. Російські дипломати, перед кожним засіданням, навіть не соромлячись видавали у коридорі кожному депутату гроші, щоб ті голосували за потрібні їм зміни та закони. Король Польщі, мав тільки номінальну владу, а всі основні питання вирішувала шляхта, в якої той ж король перебував у боргу. І коли настав момент приймати рішення щодо розподілу Польщі, хлопчина здивувався, чому так просто всі голосують за таке соромне рішення. Тоді Адам Понінський, вказав йому на послів в коридорі, мовляв «Ти хлопче,мабуть не взяв свою долю, вийди в коридор і одразу вертайся» (щось нагадую з сучасності). Після цих слів, в парубка стався припадок епілепсії, внаслідок якого він і помер, тому що йому навіть й не думав ніхто надавати допомогу……Ось цей момент і зобразив художник Ян Матейко )))))….Але ж самі розумієте, це не може бути офіційним сюжетом….
І ось внаслідок розподілу Польщі, Львів відійшов до Австро – Угорської імперії, що згодом і дозволило йому стати столицею королівства Галіції та Лодомерії, та отримати достойну архітектурну, історичну, художню та духовну спадщину, завдяки якій екскурсоводи заробляють собі на хліб з маслом ;);););))))
