Ехо "Весни народів" у Львові.

Неврожай 1845 р. і голод, який за ним настав, загострив відносини між поміщиками і селянами Галичини. Це загострення збіглося, з польським національно-визвольним повстанням проти австрійського панування, яке почалися 18 лютого 1846 в Кракові, Тарнавську та інших округах Галичини. Оскільки польські демократи, висуваючи гасло відродження Польщі в кордонах 1772 p., зберігали поміщицьке землеволодіння і не вирішували питання про наділення безземельних селян і наймитів землею, ні польські, ні українські селяни не підтримували повстанців.18 лютого 1846 p., одночасно з національно-визвольним, піднялося і селянське повстання, яке поширилося на ряд округів Західної Галичини. У ньому брали участь в основному польські селяни, які, виступаючи проти всіх поміщиків-феодалів, експлуататорів, громили і шляхтичів - учасників національно-визвольного повстання. Разом з цим польські шляхтичі намагалися полонізувати українське населення Галичини, румунські феодали намагалися румунізувати українське населення Буковини, а угорські поміщики проводили в Закарпатті політику мадяризації. 

У 1848-49 в Австрії, відбулася буржуазно-демократична революція, головними завданнями якої були ліквідація феодально-абсолютистських принципів і дозвіл національного питання в Австрійській імперії. Рушійною силою революції були народні маси - робітники, міська дрібна буржуазія і селянство. Пролетаріат, недостатньо розвинений в ту пору, ще тільки починав виділятися з загальнодемократичного табору і не висував в ході революційної боротьби своїх особливих політичних вимог. Безпосереднім поштовхом до революції в Австрії, початок якої було прискорене економічною кризою 1847, послужили революційні виступи у Франції, а також у Бадені, Гессен-Дармштадт, Баварії, Вюртемберзі та інших державах Німецького союзу (лютий - березень 1848). 

17-го березня 1848 біля будинку Понінських, де містилися редакції багатьох газет, куди власне і прибували поштові карети з новинами, почали збиратися люди. Один з гідних поляків на прізвище Смолка запропонував збирати підписи під листом до губернатора Франца Стадіону з вимогам. Але той не володів повною інформацією і обіцяв передати листа з побажаннями імператору. Польська громада не могла диктувати вимоги, а губернатор не міг приймати ніяких рішень, тому що листи до Львова приходили з трьох денним запізненням і ніхто не володів свіжими новинами і не знав яку тактику обрати в цьому моменті. Польська громада створила Центральну владу народів, яка вимагала від австрійського уряду ввести польську мову в адміністративних установах і школах, змінити назви вулиць, відзначати польські свята. Українська громада Львова, створила "Головну українську Раду", першу політичну організацію, в яку входили священики і селяни з повітів, і яка представляла інтереси українського народу в Австро-Угорської та Російської імперіях.Полякам також було дозволено створити національну гвардію, яка формально мала наглядати за порядком на місцях, чисельністю 800 осіб, 600 з яких були студенти, так званий "академічний легіон" Загін мав свої мундири, мав право носити зброю, спільно з силами правопорядку патрулювали вулиці.

Але приводом для подій які відбулися 1 листопада 1848 і причини їх точно не відомі, між польськими та австрійськими військами відбулася збройна сутичка, в результаті якої, польська гвардія і населення, в основному студенти, вийшли на барикади. Цьому передувало побиття австрійського солдата, який встиг втекти до своєї казарми, і повідомити своєму керівництво. Мітингувальники почали споруджувати барикади, що складаються з дерев'яних меблів, до того ж барикади будували безсистемно, без яких або чіткого плану і взагалі мітинги проходили спонтанно, майже біля кожного будинку на площі Ринок, різні люди проголошували тексти навіть на бочках, які служили їм, як п'єдестал. Вранці, австрійський комендант, генерал Вільгельм Гаммерштайн направив бунтарям лист, з вимогою скласти зброю, розібрати барикади і розійтися по домівках. Але вимога була проігнорована, тому через годину генерал віддав наказ, 1-го листопада 1848 року, обстріляти гарматним вогнем місто. Вже через дві години представник мітингувальників, Ігнацій Цетнер, піднявся на Ратушу з білим прапором, а вже на наступний день, комендант приймав капітуляцію заколотників і віддав наказ про розбирання барикад, які не могли становити реальну загрозу регулярним військам. В результаті заворушень були інтерновані 600 осіб, в основному студентів, але серед них майже нікого не покарали. Внаслідок цих заворушень, згоріла Ратуша з архівом, університет - колишня єзуїтська академія, будівля старого театру, і кілька будинків в краківській ділянці Львова. У заворушеннях в основному брало участь польське населення, яке домоглося призначення польського губернатора Агенора Голуховського, який одразу почав демонструвати прихильність польському населенню. Українське населення не брало участі в безладах, як би показуючи свій нейтралітет і прихильність австрійським властям, від чого скоріше втратила прихильність польського населення, ще й з губернатором на чолі. 

Австрійська влада тепер була представлена ​​поляками, які без будь - яких гноблення совісті, в прямому сенсі слова, знущалися над українським населенням, мотивуючи це прикладом - український народ все стерпить і будуть терпіти будь-яке відношення до себе. Після заворушень, львів'яни відправили до імператора Франца Йосифа, прохання відновити міське самоврядування, навчання польською та українською мовою, а також гарантувати офіційне положення польскій мові. Ці прохання були виконані 20 років по тому, в 1861 році був заснований галицький парламент - Крайовий сейм, а в 1867 році Галичина одержала широке культурне та економічне самоврядування, університет, дозволили читати лекції польською мовою. У 1870 році Королівство отримує статус автономії, львів'яни отримують право обирати президента, який виконував господарські функції. В рамках цієї автономії, Галичина стала єдиною частиною колишньої Польщі, що отримала певну культурну і політичну свободу, в результат Львів перетворився на головний центр польської культури і політики.

Частина моєї курсової роботи на курсах екскурсоводів по Львову )) І частина екскурсіїї Австро - Угорська спадщина Львова
Чим закінчився польській період правління у Львові.